Технологічні дослідження та атрибуція темляка доби УНР

V Міжнародна науково-практична конференція "Музеї та реставрація у контексті збереження культурної спадщини: актуальні виклики сучасності"

(24-25 вересня, м. Київ)

Марія Джулай

Олександр Портянко

Технологічні дослідження та атрибуція темляка доби УНР

Для дослідження було отримано темляк до шашки з символікою Української Народної Республіки (іл. 1). Пам’ятка являє собою петлю зі стрічки жовто-блакитного кольору із закріпленою на ній китицею (т.зв. жолудем) з канителі золотистого кольору. Жолудь завдовжки 8 см, завширшки 4 см, шапочка та денце виготовлені з волокна темно-блакитного кольору. На ніжці жолудя з одного боку блакитною гладдю вишиті літери “УНР”, з іншого – канителлю золотистого кольору по блакитному полю у техніці “гладь з настилом” – тризуб (іл. 2). Жолудь виготовлений з дерев’яної болванки та обшитий канителлю золотистого кольору.

Метою цього дослідження було встановлення ймовірного часу виготовлення речі та її приналежність до доби існування УНР. Також вирішено застосовувати під час роботи тільки не руйнівні методи.

Слід підкреслити, що предмет надійшов на експертизу в гарному стані збереженості. Однак деякі ознаки віку все-таки були. Так, на жолуді з одного боку є пляма розмитої форми внаслідок торкання до нього руками, а блакитні нитки на полі тризуба пошкоджені комахами (іл. 2). Сліди життєдіяльності комах також наявні на стрічці в місці кріплення. У зв’язку з обмеженими можливостями відбору волокон зі зразка не вдалося достовірно ідентифікувати склад волокна та фарбник. Однак сліди комах є непрямим доказом того, що нитки, якими кріпилася канитель, були тваринного походження, тобто вовняними чи шовковими. Обидва фарбники (блакитний та жовтий) не текучі, перший, імовірно, – індиго.

Візуально на предметі не помітно ніяких слідів демонтажу, він виглядає цілісним. Дослідження стрічки під мікроскопом показує, що ниті з канителлю кріпляться через рівномірні інтервали жовтими нитками та синіми смугами (іл. 3). При великому збільшенні (іл. 4) видно, що канитель укладено рівно. Все це вказує на фабричний спосіб виготовлення речі.

Дослідження методом рентгено-флуоресцентної спектрометрії шитва показали, що до складу металу дійсно входить срібло та золото.

Результати вимірювань хімічного складу методом РФС подані у таблиці.

Таблиця Результати вимірювання хімічного складу

У результаті аналізу хімічного складу можна припустити, що канитель виготовлена з міді з подальшим посрібленням та золоченням. Однак метал канителі стрічки, жолудя та вишитого тризуба не однаковий. Якщо у складі канителі китиці та стрічки наявні лише чотири елементи у схожих співвідношеннях, то склад металевої нитки вишивки тризуба від них сильно відрізняється. Відсутність у хімічному складі сучасних домішок (Cd, Rh, Ir, Pt та ін.) може свідчити, що виріб виготовлено без застосування сучасних матеріалів.

З таблиці видно, що до складу металу канителі тризуба входять хімічні елементи Fe, Ni, Zn, Sn, тому ми припускаємо, що для виготовлення вишивки тризуба використовували інший матеріал, ніж для виготовлення стрічки та прикрашення китиці. Проте візуальний огляд свідчить, що досліджуваний зразок виконано з дотриманням одного технологічного процесу в один час.

Розглянувши матеріали, з яких виготовлено предмет, слід повернутися до його історії. Уважається, що темляки почали використовувати в Європі з середини ХІІІ ст. й вони виконували дві основні функції: лицарі отримували їх як відзнаки за перемогу на турнірах, кріпили до ефеса меча, а для вершників вони були зручним пристосуванням, що допомагало утримувати зброю в бою.

У енциклопедичному словнику зазначено: “Темляк – петля из ремня или ленты на эфесе холодного оружия; назначается для надевания на руку, чтобы оружие, выбитое из нее, не упало на землю, а также чтобы, оставив оружие висящим на руке, можно было прибегнуть к револьверу или пистолету. Появились Т. еще в рыцарские времена. В нашей армии они присвоены ныне не только офицерам, но и гражданским чиновникам. Право носить офицерский Т. предоставлено подпрапорщикам, эстандарт-юнкерам, подхорунжим и портупей-юнкерам. Офицеры, имеющие орден св. Анны 4-й степени за храбрость, носят Т. из аннинской ленты, имеющие золотое оружие – из георгиевской ленты. Когда на знамя или штандарт надевается чехол, то он связывается офицерским Т.; когда чехол снят, то знаменщик или штандартный унтер-офицер навязывает этот Т. на свое холодное оружие. В коннице и конной артиллерии всем нижним чинам, а в пешей артиллерии – орудийным фейерверкерам присвоен Т. из белой кожи с такой же кистью” [1, 835-836].

На темляку є символіка УНР (абревіатура та тризуб) – держави зі столицею в Києві, що в 1917–1921 рр. контролювала території центральної, східної та південної України, постала на місці південно-західних губерній Російської імперії, населених переважно українцями. До квітня 1918 р. її керівним органом була Українська Центральна Рада УНР на чолі з Михайлом Грушевським, після грудня 1918 р. – Директорія УНР, яка усунула від влади Павла Скоропадського – гетьмана Української Держави. Створена 7 листопада 1917 р. після більшовицького жовтневого перевороту як автономна республіка у складі Російської республіки. 22 січня 1918 р. після радянсько-української війни УНР проголошена незалежною державою.

Революційні події 1917 р. відродили українську державність і поставили на порядок денний питання створення державного герба України. Але лише проголошення незалежності УНР спонукало її керівників до здійснення конкретних заходів для його запровадження. Саме тоді, у листопаді 1917 р., за ініціативою Генерального секретаря освіти організували геральдично-прапорну комісію на чолі з Д. Антоновичем. 25 лютого 1918 р. в Коростені Українська Центральна Рада затвердила Тризуб як офіційний герб УНР [2; 3, 466].

УНР встановила дипломатичні відносини з понад 20 країнами світу. До березня 1918 р. держава мала міжнародну підтримку Німецької та Австро-Угорської імперій, а після поразки останніх у Першій світовій війні втратила її [4, 198].

На підставі вищезазначеного припускаємо, що темляк створено не раніше лютого – березня 1918 р. Відомо, що той період часу був дуже складним для держави у фінансовій та господарчій сферах, й навряд чи тоді існувало власне фабричне виробництво таких вишуканих речей, як вкриті золотою канителлю темляки, саме на території України.

За формою жолудь темляка дуже схожий на такий самий, що кріпився до кинджала старших чинів Імперської лісової служби Німеччини (RFD – Reichsforstdienst) (іл. 5), що здійснювала функції контролю використання й захисту природних ресурсів, розробляла правила проведення полювань і вирубки лісових масивів. Кинджал RFD був заснований у Німеччині ще на початку ХХ ст. й існував протягом усієї історії Третього Рейху. Кинджал носили лісничі й чиновники лісової галузі в старших чинах. Темляк виготовляли зі срібних та зелених ниток для старших лісничих або із золотою китицею та зеленим шнуром для чиновників лісової галузі, що мали звання Oberlandforster [5, 258].

Як видно, усі темляки майже однакові за формою, що імітує жолудь, і відрізняються лише кольором. Усі вони зроблені з канителі у фабричний спосіб. Оскільки німці були союзниками УНР, припускаємо, що на підприємстві, де виробляли саме темляки, замовили їх виготовлення з символікою союзної держави. Зелені нитки замінили на блакитні, а на темляку вишили тризуб та абревіатуру “УНР”. Малоймовірно, що таке замовлення було великим, що лише збільшує цінність предметів.

Отже, можна зробити висновок, що темляк виготовлено на німецькому виробництві у 20-х рр. ХХ ст. на замовлення керівництва УНР.

Джерела і література

1. ЭСБЕ: В 86 т. (82 т. и 4 доп. т.) / Под ред. И. Е. Андреевского, К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского. – СПб., 1890–1907. – Т. 32А (64): Тай – Термиты. – 1901.
2. Гломозда К. Ю. Тризуб, основний елемент державного герба України // Енциклопедія історії України, Україна – українці. – Кн. 1 (1918) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Tryzub.
3. Савчук Ю. К. Великий Державний Герб України // Енциклопедія історії України : У 10 т. / Ред кол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. – К. : Наук. думка, 2003. – Т. 1: А – В. – 688 с. : іл.
4. Гарін В. Б., Кіпцар І. А., Кондратенко О. В. Історія України : навчальний посібник – К. : Центр учбової літ., 2012. – 240 с.
5. 5. Thomas M. Johnson, Thomas Wittmann. Imperial German Edged Weaponry.